Рекомендації батькам щодо підготовки домашнього завдання

Задаючи домашнє завдання,

учителі мітять в учнів,

а влучають у батьків.»

Жорж Сименон,

французький письменник

1.Зробити розклад для домашньої роботи. Багатьом дітям допомагає, якщо в них є чіткий розклад, коли виконувати домашню роботу. Для деяких із них занадто великий тягар відповідальності, якщо їм доводиться самим вирішувати, коли братися за завдання. Такі діти можуть прийняти рішення, чи робити їм уроки відразу після приходу зі школи або після вечері.

Однак, після того як час визначений, потрібно дотримуватися розкладу настільки близько, наскільки можливо. Це допоможе, зокрема, упоратися з такою проблемою, як «виловлювання» дітей і «саджання» їх за роботу. Через якийсь час домашня робота стане просто природною частиною їхнього щоденного розкладу. Відзначимо, що час, відведений розкладом на домашню роботу, не повинен нічим перериватися. Телефонні дзвінки, телевізійні передачі й усе інше можуть почекати, поки робота не буде завершена.

2. Розподілити завдання за важливістю. Для деяких дітей проблема, з якого завдання починати виконання домашньої роботи, перетворюється на важкий вибір, і вони можуть дуже довго мучитися цією проблемою.

Є діти, які користуються горизонтальною перспективою. Так відбувається, коли вони вважають усі завдання однаково значимими і не встановлюють ніяких пріоритетів. Якщо ви вважаєте за краще розподіляти завдання за важливістю, запропонуйте дитині, яке завдання виконувати першим, яке – другим, і так далі.

Багато дітей мають тенденцію використовувати кількісний підхід (скільки завдань зробити) замість якісного (що враховує відносну трудомісткість завдань). Це означає, що якщо їм задано п’ять різних завдань, то вони в першу чергу виконають чотири найбільш легкі. З їхнього погляду, таким способом у них залишається незробленим усього одне завдання, навіть якщо воно насправді найважче.

3. Не сидіть у дитини над душею, поки вона робить уроки. Для батьків це велика й постійна проблема. Єдине, що можна сказати із цього приводу, – те, що батьки, які використовують такий спосіб контролю, не тільки піддають себе психологічному стресу  й гніву, але й створюють «завчену безпорадність».

Багато батьків скажуть вам на це, що їхні діти просто не вміють працювати, якщо батьки не сидять із ними. Справа не в тому, що діти не можуть працювати, вони свідомо вирішують не працювати. Частина дітей перестає працювати, коли батьки вирішують відійти від дитини і не присвячують їй повністю всю свою увагу.

Це дуже нездорова «залежність», тому що нічого подібного дитина не може відтворити в класі. Внаслідок цього вона може вирішити взагалі не робити роботу в класі й приносити недороблені завдання додому.

Якщо ви вже опинилися в такій ситуації, не слід негайно руйнувати сталий порядок речей. Рухайтеся маленькими кроками. Кілька днів поспіль сідайте в дальньому кінці столу. Потім поступово збільшуйте відстань між собою й домашньою роботою, поки, нарешті, ваша дитина не буде працювати повністю самостійно.

4. Спочатку перевірте те, що виконано правильно. Батьки часто мають звичку звертати увагу в першу чергу на помилки. Коли наступного разу дитина принесе вам свою роботу на перевірку, у першу чергу відзначте, як добре він виконав ті завдання, які зроблені без помилок, правильно написані слова й т. ін.

Щодо тих завдань, де допущена помилка, скажіть: «Я думаю, якщо ти ще раз перевіриш цей приклад, у тебе може вийти трохи інша відповідь».

Тепер дитина може повернутися до цих прикладів без відрази й почуття «невідповідності». Якщо ж ви почнете з розбору помилкових завдань, та ще й розсердитесь, то дитина, замість того щоб виправляти завдання, буде переживати, що вона викликала ваше невдоволення.

Може виявитися зручним перевіряти маленькі порції завдань. Для багатьох дітей краще, якщо вони негайно можуть одержати підтвердження, що все зроблено правильно.

5. Не сидіть за уроками весь вечір безперервно. Іноді батьки дозволяють дитині сидіти над домашнім завданням кілька годин поспіль, поки не закінчить. Це нормально, якщо дитина весь цей час дійсно працює і якщо завдання дійсно вимагає стільки часу на виконання.

Однак якщо ви бачите, що через годину або дві після початку роботи дитина знаходиться в тому ж положенні, як і через 10 хвилин після початку роботи, треба припинити цю діяльність.

Єдине, чого ви досягнете в іншому випадку, це доможетеся зростання почуття «невідповідності» у дитини. Можливо, ви приймете рішення завершити роботу дитини після певного часу й напишете вчителеві записку, що пояснює всі обставини. Скоріше за все, такого типу проблеми можуть бути розв’язані на зустрічі з учителем.

Для такої поведінки дитини може бути кілька причин. По-перше, вона могла просто не зрозуміти новий матеріал у класі й тому була неспроможна виконати домашнє завдання. По-друге, можливо, у дитини вже сформувалося почуття безпорадності. У такому випадку, якщо вона буде довго сидіти над завданням, то велика ймовірність, що завдання буде виконано батьками. По-третє, у дитини можуть бути серйозні проблеми з навчанням у цілому, особливо якщо такі ситуації повторюються часто і вона не в змозі впоратися з таким обсягом завдань.

6. Стратегії успіху для завдань, виконуваних за підручником. У більшості  підручників наприкінці кожного розділу є питання. Часто діти знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання параграфів. Обговоріть з дитиною питання, які знаходяться в кінці розділу до того, як вона почне його читати. Використовуючи цю стратегію, вона буде знати, на яку важливу інформацію треба звертати увагу.

У деяких дітей існує тенденція запам’ятовувати абсолютно все. Можливо, варто дати такій дитині олівці і попросити відзначити слово або речення, що є відповіддю на одне з питань. Тоді дитині буде легше орієнтуватися в тексті, коли вона шукатиме відповіді на питання в книжці.

Розглянте можливість записати розділ із підручника на магнітофон. Дослідження показують, що чим більше різних органів чуттів використовується для одержання інформації, тим більша ймовірність, що інформація буде засвоєна.

7. Зверніть увагу на невербальні сигнали. Батьки часто говорять, що ніколи  не кричать на своїх дітей, коли допомагають їм робити уроки.

Усе було б добре, якби все спілкування відбувалося на вербальному рівні. Але ми знаємо, що невербальні способи передачі інформації є дуже істотною частиною спілкування. Тому дуже багато сигналів, особливо негативних, можуть бути передані дуже просто, навіть якщо ви самі про це не підозрюєте.

Гримаси, напруженість пози, подихи, підняті брови й інші прояви «мови тіла» – усе це невербальні відповіді. Якщо діти досить чуйні, то вони приймуть ці сигнали, що тільки додасть напруженості вашим взаєминам, пов’язаним з домашньою роботою.

Такий стан тільки додасть стресу і погіршить  можливість дитини працювати продуктивно.

8. Не доробляйте домашню роботу за дитину. Деякі батьки готові зробити за дитину всю її домашню роботу. Хоча первісним мотивом батьків може бути бажання допомогти дитині впоратися з особливо важким завданням, кінцевий результат може бути руйнівний. Діти почувають себе «неадекватними», коли батьки доробляють за них їхню роботу. По-перше, вони це сприймають як свій провал. По-друге, вони почувають, що ніколи не зможуть виконати завдання так добре, як це зробили мама або тато.

Підсумовуючи все сказане, перш ніж сісти допомагати дитині в її домашній роботі, переконайтеся, що ви не бачите ніяких симптомів більш серйозних проблем. Коли батьки намагаються працювати з дітьми, що мають серйозні проблеми з навченістю й розумінням матеріалу або дуже сильно напружені, в результаті вони можуть одержати стрес, гнів і розгубленість.

Якщо ж ви будете дотримуватися правил, зазначених вище, результат і для дітей, і для батьків буде більш сприятливим.

http://pandia.ru/text/79/530/3431.php